
В’єтнамська війна (1959–1975) починалася для сучасних українців до болю знайомо. Неоголошені терористичні дії диверсійних загонів комуністичного Північного В’єтнаму проти демократичного Південного. Російський слід і російський стиль загарбницької гібридної війни, яка мала на меті поширення комунізму і ліквідацію демократичного ладу. Радянські агенти впливу антивоєнної кампанії хіпі в Америці. Підкуп «совітами» ключових фігур і інформаторів ФБР.
Традиційним був і «український слід» у цій війні. Певна річ, на боці демократичного табору. І, певна річ, героїчний. Діти вчорашніх комбатантів ніби продовжили справу батьків, знову воюючи з «чевоною чумою». Той самий ворог. Та сама звитяга. Недарма ж одного з пілотів, майора армії США Мирона Дідурика з Тернопілля, американці прозвали «скаженим козаком»… Він загинув від кулі, щойно його гелікоптер торкнувся землі. Не зрадивши козацької честі й ідеалів свободи. Розуміючи, що герої не вмирають…
Ми живемо у добу торжества пам’яті. За останні двадцять або двадцять п’ять років всі країни, всі соціальні, етнічні та родинні групи пережили глибинні зміни традиційного ставлення до минулого… Світ заполонила хвиля спогадів, міцно з’єднавши вірність минулому — дійсному або уявленому — з почуттям належності, з колективною та індивідуальною свідомістю, пам’яттю та ідентичнісю… П’єр Нора Понад 70 років тому завершилася Друга ...